Гомон Н. В. Відтворення персоніфікації в іспансько-українському перекладі.

Дисертацію присвячено проблемам відтворення персоніфікації в перекладі з іспанської мови на українську. Проаналізовано лінгвістичні та літературознавчі аспекти уособлення та виокремлено ті з них, що є релевантними для перекладу, а також виділено специфічно перекладознавчий аспект дослідження персоніфікації. Доведено подвійний характер персоніфікації як об'єкту перекладознавчого дослідження: персоніфікація як стилістичний прийом та як засіб структурування речення. Розглянуто питання відтворення персоніфікації як стилістичного прийому, що лежить в основі мікрообразу, зокрема, аналізуються способи відтворення в перекладі граматичної та семантичної структур такої персоніфікації, її стилістичного ефекту, а також функціональний аспект відтворення уособлення. Досліджено перекладацькі трансформації, що застосовуються при відтворенні стилістично нейтральної персоніфікації, що служить засобом структурування іспанського речення. Доведено залежність таких перетворень від семантики речення та норм лексико-семантичної сполучуваності. Предметом розгляду стали також речення, в яких персоніфікатором виступає не дієслово-присудок, а частина мови, яка містить у своєму лексичному значенні предикативну ознаку, що дозволило розширити межі поняття персоніфікації як засобу структурування речення.