Ткачівська М. Р. Культурно-емотивні закономірності відтворення лексики обмеженого вжитку в українсько-німецькому художньому перекладі

Об’єктом дослідження є емотивно конотована лексика обмеженого вжитку у творах сучасних українських письменників та її переклад німецькою мовою із застосуванням різновекторних трансляторних рішень. Предметом дослідження є культурно-емотивні закономірності відтворення лексики обмеженого вжитку у перекладах творів сучасних українських письменників із української на німецьку мову. Метою роботи є встановлення закономірностей українсько-німецького перекладу лексики обмеженого вжитку з урахуванням її культурної та емотивної конотованості в тексті оригіналу і тексті перекладу. Методи дослідження: гіпотетико-дедуктивний, дефінітивний; описовий; порівняльно-перекладознавчий аналіз; інтерпретаційний аналіз; контекстуальний аналіз; стилістичний аналіз; метод зіставного аналізу ; лінгвокультурологічний і культурно-історичний аналіз; порівняльно-історичний аналіз; прагмасемантичний метод; структурний метод, у межах якого застосовано лексико-семантичний; компонентний аналіз; трансформаційний аналіз, аналіз словникових дефініцій і метод інтроспекції, а також елементи кількісних підрахунків. Наукова новизна – започаткування нового напряму перекладознавчих досліджень – теорії перекладу лексики обмеженого вжитку, яка ґрунтується на культурно-емотивному підході до її аналізу в українсько-німецькому художньому перекладі. Теоретичне значення дисертації зумовлено запровадженням перекладознавчої теорії, яка ґрунтується на культурно-емотивному підході до її аналізу в українсько-німецькому художньому перекладі та передбачає врахування культурно вмотивованого вживання емотивно конотованої лексики обмеженого вжитку, що зумовлює віднесення її до лінгвокультурного коду носіїв мови. Положення означеної теорії слід розглядати як внесок у загальну теорію художнього перекладу (визначення якості перекладу лексики обмеженого вжитку), в інтерпретативну теорію художнього перекладу (встановлення типових перекладацьких технік відтворення лексики обмеженого вжитку у перекладах художніх текстів), у часткову теорію українсько-німецького перекладу (окреслення тенденцій сучасного німецькомовного художнього перекладу лексики обмеженого вжитку), а також у лексичну семантику німецької й української мов, порівняльне мовознавство, порівняльну лінгвокультурологію, етнолінгвістику, соціолінгвістику та еколінгвістику. Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можуть знайти використання як у перекладацькій діяльності, так і в викладанні курсів із теорії та практики художнього й усного перекладу (розділ «Лінгвістичний підхід до перекладу»), лексикології німецької мови (розділи «Лексичне значення», «Класи лексики»), а також у спецкурсах із перекладу лексики обмеженого вжитку, фразеології, лінгвокультурології, соціолінгвістики та екології мови. Дослідження може бути корисним для написання словників, підручників і посібників із теорії та практики художнього перекладу.