За допомогою соціально-демографічного, клініко-психологічного, психодіагностичного, спеціального сексологічного обстежень 150 подружніх пар, в яких жінки страждали від генітального ендометріозу, визначено особливості психоемоційної сфери, специфіка сексуальної реалізації. Виділена типологія індивідуально-психологічних особливостей жінок. Визначено окремі особливості сімейного функціонування та подружньої взаємодії в родині, де жінка страждає на генітальний ендометріоз. Результати роботи підтвердили дані про наявність зв'язку між станом психоемоційної сфери та наявністю генітального ендометріозу у жінок. Зокрема, у обстежених жінок з ендометріозом мало місце переважання негативних тривожно-депресивних емоцій. Крім того, у пацієнток діагностовано клінічно виражені розлади сексуальності: відсутність сексуального задоволення, оргазмічну дисфункцію, діспареунію, геніталгію. Спостерігалися порушення комунікації чоловіків і жінок внаслідок наявності внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів, порушення взаємин і невміння контактувати, висловлювати свої потреби і очікування, зокрема, в сексуальній сфері. Аналіз індивідуально-психологічних характеристик, притаманних жінкам з гінекологічною патологією, виявив найбільш поширені серед пацієнток демонстративний і емотивний типи акцентуації характеру. У чоловіків частіше зустрічалися педантичний і застрягаючий типи. Порівняльний аналіз варіантів профілю особистості дозволив встановити три можливих варіанти їх поєднання: невпевнено-депресивний; імпульсивний; тривожно-іпохондричний. Аналіз стану виконання сімейних функцій в парах, де жінка страждає на генітальний ендометріоз, дозволив встановити фактично повне їх порушення в емоційній, духовній, сексуально-еротичній, рольовій, захисній, психотерапевтичній, реабілітаційній складових. Психокорекційний вплив ґрунтувався на комплексності, диференційованості, послідовності, складався з когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного), конативного (поведінкового) компонентів. Психопрофілактичні підходи реалізовувалися за допомогою прийомів когнітивно орієнтованої (когнітивної, раціонально-емоційної), когнітивно-біхевіоральної терапії з використанням індивідуальних, парних (сімейних) і групових форм роботи. Останнє дало можливість покращити якість життя пацієнток і абілітувати сімейне функціонування в більшості випадків.
