Мохаммад А. Д. Застосування мезенхімальних клітин кісткового мозку при експериментальному паркінсоноподібному синдромі

Дисертація присвячена вивченню впливу застосування мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку (МСККМ) і жирової тканини на морфофункціональні зміни при експериментальному паркінсоноподібному синдромі (ПС). Дослідження проведене на 79 щурах лінії Wistar обоє статі 3-х місячного віку масою тіла 200-250 г. ПС моделювали шляхом двобічного введення 6 гідроксидофаміну (6-ОHDА) в substantia nigra (SN). Застосування стовбурових клітин відбувалась шляхом внутрішньовенного (ВВ) та внутрішньомозкового (ВМ) способів. Концентрацію дофаміна (ДА) визначали у периферичній крові та речовині кори головного мозку (лобна частка). Результати оцінювали на 10-у, 20-у, 30-у доби трансплантації. У результаті дослідження було встановлено, що внутрішньомозковий спосіб введення МСККМ більш ефективний, ніж альтернативний внутрішньовенний (низькоінвазивний та менш ускладнений). Доза 2х10^6 МСККМ при ПС (внутрішньовенний спосіб введення) більш дієва, ніж 1х10^6. Трансплантація МСККМ у зону чорної субстанції прискорює відновні процеси у locus morbi та скорочує перебіг ПС.