Плющ Б. О. Прямий та непрямий переклад української художньої прози англійською, німецькою, іспанською та російською мовами.

Дослідження присвячено вивченню бінарності перекладу української художньої літератури, зокрема її непрямого перекладу. У дисертації встановлено причину урівнювання прямого та непрямого перекладу української художньої прози, а саме перекладацький диспаритет, який полягає у нерівності обмежень та вимог до перекладачів з менш поширених мов, себто вимог до іхнього телосу, відповідальності у ситуації перекладу з так званих периферійних мов. Крім того, у дисертаційному дослідженні розглянуто особливості, метамову, причини та наслідки непрямого перекладу загалом. Також встановлено, що при перекладі української літератури чинники непрямого перекладу відрізняються залежно від мови-посередника, тобто мови тексту перекладу, який є джерелом наступних непрямих перекладів. У дисертації запропоновано інструмент редукції бінарності перекладу української художньої прози, що полягає у залученні та заохоченні на державному рівні перекладачів білінгвів. Розглянуто прямі переклади творів кращих представників української художньої літератури ХІХ-ХХ століття та встановлено потребу здійснення їх нових перекладів з метою створення контексту для творів сучасних українських письменників, що також сприятиме популяризації української літератури і мови закордоном, а відтак і поширенню М 1 перекладу з української мови.