Коломієць Л. В. Еволюція напрямів в англо-українському поетичному перекладі кінця ХІХ - початку ХХІ ст.

Роботу присвячено комплексному аналізові поетичної мови перекладу як реалізації перекладацького проекту метапоетичного письма. Досліджено специфіку та еволюцію українських шкіл, напрямів і тенден-цій розвитку поетичного перекладу на матеріалі перекладів англомовної поезії та Шекспірівської поетичної драми. Проаналізовано індивідуальну перекладацьку стратегію П. Куліша, М. Зерова, Ю. Клена, М. Рильсь-кого, Л. Гребінки, М. Рудницького, Г. Кочура, В. Мисика, Д. Паламарчука, Д. Павличка, О. Тарнавського, О. Соловей, О. Зуєвського, О. Мокровольського, М. Москаленка, І. Костецького, В. Лесича, Яра Славутича, В. Барки, Т. Осьмачки, М. Лукаша, Б. Бойчука, М. Тарнавської, Ю. Тарнавського, Ю. Андруховича та ін. Вио-кремлено такі напрями та школи в межах напрямів, як 1) романтичний напрям і романтична школа П. Ку-ліша, 2) школа неокласиків (що заповнила своїми напрацюваннями нішу ідейно-естетичних засад напряму), включаючи індивідуальні перекладацькі стратегії М. Зерова, Ю. Клена, учня неокласиків Г. Кочура та бли-зьких до школи Г. Кочура митців діаспори (О. Зуєвського, О. Соловей), 3) необароковий напрям та індиві-дуальні перекладацькі стратегії Л. Гребінки й Т. Осьмачки в рамках цього напряму, а також етнопоетична школа М. Лукаша, 4) формалістична школа І. Костецького (що виявилась єдиним речником напряму), 5) неоромантичний напрям, представлений індивідуальною перекладацькою стратегією В. Барки, 6) семанти-чна школа, ядро якої складає НЙГ (Б. Бойчук, Ю. Тарнавський та ін.), 7) постмодерністський напрям, пред-ставлений індивідуальною перекладацькою стратегією Ю. Андруховича. На основі проаналізованого мате-ріалу побудовано індуктивну мультиінтерпретативну модель поетичного перекладу за типами метапоетич-ного письма.