Бегеза Л. Є. Психологія професійної аутоідентифікації лікаря (інтеріоризація, дефензивність, психопрофілактичні виміри)

Метою роботи було на підґрунті аналізу змісту та структури професійної аутоідентифікації лікаря визначити її інтеріоризаційно-психологічні, психотехнічні та дефензивні виміри, і розробити програму психопрофілактичного супорту на основі психофеноменологічного підходу. За допомогою комплексу теоретичних, психодіагностичних, клініко-психологічних, феноменологічних та статистичних методів було обстежено контингент 867 лікарів із різним стажем та спеціальностями. В результаті дослідження запропоновано визначення аутоідентифікації лікаря як складного феномена, що включає його уявлення про себе, характеризується його когнітивно-емоційною оцінкою своїх професійних знань, умінь, навичок, процесу професійної самореалізації під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів; побудовано теоретичну модель професійної Я-концепції лікаря та розглянуто зміст її когнітивного, емоційно-оцінного, поведінкового і соціального компонентів; встановлено інтериорізаційно-психологічні та психотехнічні особливості становлення професійної аутоідентифікації лікарів; досліджено предиспозиційність особливостей особистості та акцентуацій характеру у лікарів щодо вибору фаху; визначено дефензивні механізми та копінг-стратегії, що виникають у лікарів в процесі професійної діяльності; встановлено взаємозв’язки рівнів невротизації, вигорання, задоволеності працею у лікарів та їх соціально-психологічної адаптації у професійному середовищі; виявлено комунікативні стереотипи та поведінкові патерни лікарів при встановленні комплаєнтних взаємовідносин з пацієнтами та спілкуванні в колективі. На основі одержаних в ході дослідження даних розроблено програму психопрофілактичного супорту професійної діяльності лікаря на основі психофеноменологічного підходу, що дозволяє підвищити стресостійкість лікаря, його ефективність у роботі та запобігти професійному вигоранню.