Дисертацію присвячено науковому дискурсу дослідження традиційного живопису Китаю в європейському та американському мистецтвознавстві від доби Ренесансу в Європі до 1949 р., коли до влади в Китайській Народній Республіці прийшла Комуністична партія Китаю. В дисертації розглянуті основні етапи історико-культурного контексту наукового дискурсу про традиційний живопис Китаю, його сприйняття європейськими авторами на різних етапах міжкультурного діалогу між Китаєм та країнами Заходу. Дослідження китайського образотворчого мистецтва, яке протягом XX ст. отримало широке розповсюдження в Європі та США мало свої історичні етапи. В останні десятиліття в європейському та американському мистецтвознавстві особливої актуальності набули дослідження, які пов’язані з історією наукової думки щодо формування передумов виникнення професійної мистецтвознавчої синології, культурному та мистецькому обміну між Китаєм та країнами Західного світу, з динамікою змін мистецьких та вартісних оцінок китайського образотворчого мистецтва, зокрема живопису, його місцю в історії світового мистецтва. Сьогодні в європейському та американському мистецтвознавстві, попри великий науковий шлях, який сягає декількох століть, тривають значні суперечки навколо відповідності європейської мистецтвознавчої термінології до традиційного живопису Китаю, доцільності певних періодизацій, відповідності стилів та стильових напрямків мистецтва Європи та Китаю. Дослідження мистецтвознавчого дискурсу про традиційний живопис Китаю постає актуальною темою як в українському, так й у світовому контексті, тому що, незважаючи на велике зацікавлення цією проблемою, й досі не побудована цілісна картина цього процесу.
Таким чином об’єктом дослідження є традиційний живопис Китаю, а предметом – науковий дискурс дослідження традиційного живопису Китаю в європейському та американському мистецтвознавстві, каталізатори, ідеї, категорії та періодизація наукового дискурсу.
В дисертації уперше розглянуто науковий дискурс дослідження традиційного живопису Китаю в європейському та американському мистецтвознавстві як цілісне явище; досліджено питання інтерпретації традиційного живопису Китаю в наукових роботах науковців Європи від доби Ренесансу до середини XX століття, та науковців Сполучених Штатів Америки XIX – середини XX століття; виявлені особливості наукового дискурсу про традиційний живопис Китаю в Європі та в США; визначено етапи розвитку наукового дискурсу про традиційний живопис Китаю кола мистецтвознавців Західного світу; здійснено комплексну систематизацію розрізненого матеріалу щодо наукового дискурсу про традиційний живопис Китаю в Європі та в США; удосконалено уявлення про місце і роль традиційного живопису Китаю на різних етапах розвитку європейського та американського мистецтвознавства; набуло подальшого розвитку дослідження ролі колекціонерів та музейної спільноти у відкритті традиційного живопису Китаю в країнах Європи та США.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків.
