Дисертація присвячена дослідженню різних аспектів художнього життя
і мистецьких процесів м. Кременчука кінця ХІХ–ХХ ст. Розкриваються
питання творчого спадку видатних художників – уродженців Кременчука,
творчого спадку І. Рєпіна, пов’язаного з містом, виставкової діяльності,
розвитку кустарних промислів, фотографічного мистецтва, заснування,
становлення та функціонування художніх товариств і спілок, художніх
соціокультурних інститутів, внеску випускників Харківського художньопромислового інституту у формування монументально-декоративного
обличчя міста, стилістичних та технологічних особливостей монументальнодекоративних творів, виконаних художниками, як складової художнього
життя Кременчука та невід’ємної частини загальних процесів розвитку
українського мистецтва.
Художнє життя м. Кременчука кінця ХІХ – початку ХХ ст. є
багатогранним процесом, його формували професійні художники, майстри
фотографічного мистецтва, кустарних промислів та митці-аматори.
Особливого значення для економічного й культурно-мистецького
розвитку міста набула Кременчуцька губернська сільськогосподарська і
кустарна виставка 1896 р., знаковою подією художнього життя тогочасного
Кременчука стало відвідування міста І. Рєпіним у межах його творчої
п’ятимісячної поїздки по Дніпру по місцях запорізької слави, визначною
подією художнього життя міста на початку 1914 р. стало відкриття першої
виставки картин. Важливою складовою мистецького життя Кременчука
досліджуваного періоду було фотомистецтво, становленню якого сприяв
високий економічний, соціальний та культурний рівень міста.
Потужного розвитку художнє життя м. Кременчука набуло в ІІ
половині ХХ ст., що пов’язано з відкриттям місцевого осередку
Полтавського обласного товариства художників та початком художньої
діяльності в Кременчуцьких художньо-виробничих майстернях випускників
художніх закладів вищої освіти Москви, Ленінграда, Києва, Львова та
Харківського художньо-промислового інституту: М. Анісімова,
В. Бондаренка, М. Келера, А. Котляра, Б. Максименка, В. Сакалаша,
М. Хахіна, Н. Юзефович та інших, які зробили найбільш вагомий внесок в
стрій кольорового забарвлення монументально-декоративної палітри міста та
призвело до розвитку виставкової діяльності, відкриття виставкової зали,
магазину Художнього фонду УРСР, появи та збільшення членів Спілки
художників УРСР, створення неформальних молодіжних мистецьких
об’єднань, та, як результат, заснування Кременчуцької міської організації
Національної спілки художників України.
Аналіз стилістичних та технологічних особливостей монументальнодекоративних творів, як-от: мозаїки «Моя Батьківщина», вітражу «Наша
пісня – наша слава», рельєфу «Весільне свято», виконаних І.-В. Задорожним
у м. Кременчуці – сприяє формуванню цілісної картини мистецької
своєрідності Кременчуччини.
У роботі розглядаються основні історичні етапи становлення
краєзнавчого музею, здійснюється аналіз об’єктів мистецтва фондів
зберігання, окреслюються основні віхи становлення Кременчуцького
художньо-ремісничого училища № 9, дитячої художньої школи, картинних
галерей.
Осягання вищезазначених досліджених питань та особливостей надало
можливість комплексно проаналізувати історіографічні взаємодії художніх
лакун і аспектів у контексті виявлення загальної картини художнього життя
м. Кременчука кінця ХІХ–ХХ ст.
Дослідження та аналіз стану наукової розробки теми дає підстави
стверджувати про відсутність ґрунтовної, системної наукової розвідки
художнього життя м. Кременчука зазначених часових меж, що й зумовлює
актуальність пропонованої фахової праці.
Об’єктом дослідження є художнє життя м. Кременчука кінця ХІХ–ХХ
століття, предметом – специфічні риси, об’єкти та складові художнього
життя м. Кременчука кінця ХІХ–ХХ століття, персоналії та творчий спадок
митців, стилістика та технологія монументально-декоративних творів.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку
використаних джерел і додатків (альбома ілюстрацій)
